5 міфів про хмарний хостинг, у які досі вірять бізнеси
Розвиток послуг хмарного хостингу останнім часом призвів до масового переходу онлайн-бізнесу на новий вид платформи. Причиною цього в більшості випадків стала не гостра необхідність у зміні типу хостингу для своїх веб-ресурсів, а скоріше, результати дії добре продуманої рекламної кампанії з боку лобістів нового виду хостингу. І хоча прогресивність хмарних рішень не викликає сумнівів, поки що цей вид хостингу не є найефективнішим рішенням для підтримки всіх категорій сайтів. Спробуємо об'єктивно розглянути сформовані в середовищі Інтернет-спільноти деякі упередження щодо ідеалізації «хмари» як найкращого виду хостингу для всіх типів веб-проектів.
Міф 1: Хмара завжди дешевша
Це найпримітивніша, на наш погляд, теза, яку дуже легко спростувати, вивчивши тарифні плани першого-ліпшого хостинг-провайдера на сторінці пошукової системи.
Нижче представлені скріншоти пропозицій по Cloud VPS і «звичайному» VDS KVM хостингу одного і того ж українського провайдера, назву якого ми не будемо тут рекламувати.
Cloud VPS:
Вивчення цін на послуги одного і того ж провайдера збільшує ступінь об'єктивності нашого невеликого дослідження. Отже, що ми бачимо:
- Ціни на хостинг для всіх без винятку тарифних планів, близьких за продуктивністю серверів, для хмарного хостингу є вищими.
- Фактично надані ресурси для «хмари» помітно менші: для RAM – в 2-3 рази; для SSD-накопичувачів – в 4-5 разів (!); CPU неможливо порівняти, оскільки не вказано кількість ядер для хмарних тарифів.
- Співвідношення цін «хмара»/«звичайний» для найдешевшого тарифного плану становить 1,27, для найдорожчого – 2,33. Це означає, що для веб-проектів з високим навантаженням різниця в цінах буде помітно більшою, причому не на користь «хмари».
Сам собою напрошується висновок, що провайдер (власник «хмари») оцінює власний хмарний сервіс як більш дорогий, що вимагає великих витрат на своє утримання, і тому для клієнта він не може бути дешевим.
Можна також припустити, що провайдер, користуючись популярністю «новомодної» послуги, «злегка» завищує її ціну. Думаємо, це припущення також небезпідставне, не виключаючи при цьому значний рівень витрат на утримання «хмари».
Як би там не було, але дешевим такий хостинг точно не можна назвати – як у порівнянні зі «звичайним» VPS тієї ж продуктивності, так і за фактичною вартістю послуги.
Не слід думати, що у інших провайдерів ціни будуть набагато меншими. Зовсім ні – вони можуть бути десь трохи меншими, а десь і більшими, що в середньому все одно приведе нас до того ж рівня цін.
Міф 2: Хмара не ламається
Відмінна риса будь-якого cloud-хостингу – його кластерна архітектура, при якій сайт дублюється декількома серверами. У разі виходу з ладу обладнання одного сервера, відразу «включається» інший, і сайт все одно залишається «на плаву». Тобто, рівень відмовостійкості, а значить і надійності системи, безсумнівно, буде вищим, ніж при «стандартній» конфігурації хостингу. І це потрібно визнати.
Разом з тим, рівень безпеки даних, як «звичайного», так і cloud-хостингу визначається не тільки конфігурацією хостинг-рішень, але й іншими факторами, одним з яких є рівень сертифікації дата-центру, на території якого розташовані сервери. І якщо цей рівень нижчий, ніж, наприклад, передбачено стандартом ISO/IEC 27001, то ймовірність появи збоїв і втрати даних мало чим відрізнятиметься від інших видів хостингу того ж або подібного дата-центру. Тут спрацьовує відома в приладобудуванні аксіома: надійність кінцевої системи визначається надійністю її найслабшої ланки.
Також не можна забувати про інші, не менш важливі аспекти забезпечення безпеки, зокрема, захист від DDoS-атак, коли збереження даних безпосередньо залежить від майстерності адміністраторів хостингу будь-якої конфігурації. Наприклад, добре відомі випадки порушення роботи серверів у публічних «хмарах» через масовані DDoS-атаки. Тобто, цей фактор додає ще одне слабке місце в загальну систему безпеки хмарних рішень, зменшуючи їхню значимість.
Таким чином, твердження про «наднадійність» «хмари», очевидно, не узгоджується з реальністю.
Міф 3: Хмара завжди швидша
Варто визнати, що хмарний хостинг, завдяки своїй розподіленій архітектурі, здатний забезпечити високий рівень балансування навантаження між серверами, що, в кінцевому рахунку, «розвантажить» сайт при будь-якому рівні трафіку і зробить його «швидким». Це особливість «хмари» і її перевага. Разом з тим, правильно сконфігурований і «тонко» налаштований VPS також може дати непогані результати і навіть десь позмагатися з «хмарою» при набагато меншому рівні витрат.
Міф 4: Хмарний хостинг — це повна свобода налаштувань
Можливості налаштування обладнання та конфігурації ПЗ для власного проєкту в хмарних середовищах зазвичай реалізуються за допомогою набору мікросервісів. Деякі з них входять до складу базового хостинг-пакета, як, наприклад, сервіс управління налаштуваннями домену, інші слід замовляти додатково. Однак це не означає, що провайдер обов'язково надасть те, що вам потрібно — у кожного з них є власна політика з цього приводу і різні набори доступних мікросервісів. Навіть отримати root-доступ до власного сервера іноді може виявитися проблемою. Звичайно, є провайдери, які готові надати абсолютно все, але тільки за ваші гроші, а це, в кінцевому рахунку, може вилитися в кругленьку суму, що дещо зменшує доступність налаштувань. Тому говорити про повну свободу у формуванні конфігурації власного хостингу, вважаємо передчасним.
Міф 5: Хмара — універсальне рішення
Кластерна архітектура «хмари» дійсно дозволяє реалізувати абсолютно будь-який проект, починаючи від особистого блогу і закінчуючи розподіленим багатокористувацьким додатком, який запускається в середовищі Kubernetes. Питання тут в ефективності. Отримати високий рівень ефективності в «хмарі» можна тільки для проектів, що відповідають певним критеріям — складна інфраструктура, постійне розширення, великі коливання навантаження. Тільки в цьому випадку платформа стане максимально корисною і допоможе оптимізувати витрати на утримання проекту.
Де VPS працює краще
VPS-хостинг також може бути ефективним і здатний порадувати власників проектів, що відповідають деяким умовам. Наведемо основні з них:
- Відносно стабільне навантаження;
- Немає необхідності в розподілених рішеннях;
- Помірні вимоги до розширюваності;
- Важливе «тонке» налаштування сервера під потреби проекту;
- Обмежений бюджет.